неділя, 18 червня 2017 р.

Мандрівка. Трішки Аланії та гори Торос, Туреччина

Вітаннячка!

Друга наша мандрівка в Туреччині відбулась трішки по місту Аланія, далі в гори (як же ми пропустимо гори :)).

Аланія - місто в провінції Анталії - було засноване на півострові і спершу називалось Коракесіон.
Певний час тут жили пірати.
Згодом піратів примусово виселили, а місто разом з півостровом давньоримський воєначальник Марк Антоній подарував Клеопатрі, яка активно взялась юзати деревину кедрових лісів.
Після римської епохи почалась епоха Візантії, а місто змінило назву на Калонорос.
Місто було ласим шматком, тому його постійно завойовували.
В ХІІІ столітті місто переіменовують на Алайє.
В 1935 році місто отримало сучасну назву Аланія.


Тут гарно видно, як місто розташовується в горах. 


Стародавня Візантійська фортеця ХІІІ століття.
Зубчасті стіни фортеці мають загальну довжину 6,5км.

Вид на місто з фортеці. Чудово видно Червону Вежу - восьмикутна споруда.

По верху видно стіни фортеці.

Салют ;)

Червона Вежа - Kizil Kule, Кизил Куле - восьмикутна вежа, частина фортеці, яка протягом багатьох століть захищала порт та доки від нападів з моря.
Висота споруди 33 метри, діаметр 29 метрів, довжина кожної стіни 12,5 метрів. Вежа має 5 поверхів. Звісно, зверху майорить турецький прапор.

Тут чудово видно по лінії горизонту стіни фортеці, фото клікабельні.

І наостанок про фортецю - панорама.

Просто мечеть в Аланії.

Наша невеличка компанія з 6 джипів :) далі ми вирушили в гори.
Тороські гори, або Торос, або Тавр - турецький варіант Toros Dağları, давньогрецький Όρη Ταύρου - від слова ταύρος, що значить телець, бик. Телець був символом древніх богів бурі, а в горах були храми богів бурі.

Банани в теплиці.

Наш водій, певно, полюбляє швидкість і віз нас з вітерцем :) як на американських гірках.

Це гірська річечка. Дуже мальовничо і неймовірно затишно.

А в гірській річечці водяться гірські крабики :) я була дуже здивована, якщо чесно.



Багато років тому сюди прийшли кочівні племена тюрків у пошуках хороших пасовиськ для тварин і залишились на постійне життя в горах.
Найвищі люди у них мають зріст 1,5м :)

В мечеті на фото нижче нам пощастило побувати.
Гугль каже:
❝Мечеть є будівлею, що стоїть окремо, з куполом-гамбізом, іноді мечеть має внутрішній двір. Флігелем до мечеті пристроюються вежі-мінарети числом від одного до дев'яти. Молитовний зал позбавлений зображень, але на стінах можуть бути написані рядки з Корану арабською. Стіна, звернена до Мекки, відмічена порожньою нішею, міхрабом. Праворуч від міхрабу розташована кафедра-мінбар, з якою проповідник імам читає свої проповіді віруючим в час п'ятничної молитви.❞

Перед входом висить табличка

❝кафедра-мінбар, з якою проповідник імам читає свої проповіді віруючим в час п'ятничної молитви❞

В мечеть потрібно заходити в необлягаючій спідниці не вище коліна з покритою хусткою головою і без взуття.
Я на другому поверсі мусульманського молитовного дому, на перший заходити не можна.

Дерево кохання. Під ним активно розмістились місцеві мешканці з шароварами на продаж :)

Я так і не запам'ятала назву цього поселення, яке ми відвідали.


Окрім того, що там вирощують чимало всього, там ще примудряються й видобувати щось. На фото - кар'єр.

Дорогою нам трапилась черепаха. Люблю черепашок :)

Ось така вона за розмірами. Дуже міцні кігті.


Руїни на фоні Аланії

І куди ж без панорами :)

Кепки знімали, поки їхали - згубили б на раз-два :)



Долина Дім-Чай.
Так називається й річка, що тут біжить і утворює сховище води неймовірного бірюзового кольору.
Ця вода є головним джерелом прісної води для Аланії.
Це неймовірно дивовижне місце, фото не можуть передати усієї краси.


Ви бачите цей колір води?! Фантастично гарно!


Поселення в горах - і обов'язково є мечеть.


Це гідроелектростанція на річці Дім-Чай.


Такі пригоди чекали нас цього року в Туреччині :)

Немає коментарів:

Дописати коментар