понеділок, 12 червня 2017 р.

Середземне море, Туреччина. Трішки про все.

Вітаннячка!

Після гір ми відігрівалися на сонечку біля моря (ще б пак, три дні ходити по горах в мокрих черевиках).
Попрямували у невеличке поселення Тюрклер (Türkler), округ Аланія, провінція Анталія на березі Середземного моря.
(з висоти літака)

Раніше я не бувала в Туреччині. Тому мені було цікаво розглядати країну, мешканців, їх побут.
Моє ставлення до турків завжди було трохи упередженим (навіть більш, ніж трохи). Таким воно й лишилось після подорожі.
А наш готельний гід ще й підтвердила його:
      * турки ніколи не посміхаються просто так - однозначно хочуть розкрутити, тому не вірити їм. На пляжі дуже вмовляють безоплатно завезти в магазин шкіри та хутра і дуже дивуються, коли я кажу, що не люблю хутро і взагалі мені тваринок шкода;
      * можна назвати їх гостинними, але не можна брати їжу й напої в магазинах і тому подібному (якщо ви не з гідом), вони туди підсипають те, чого не треба для ясного розуму;
      * ціни там завищені, навіть в маркетах: для турків буде одна ціна і тут же для туристів вже збільшується. Навіть на самих виробництвах ціни дуже завищені - все для туристів, ага :) наприклад, турецькі солодощі:


Але взагалі вони дивовижний народ.
   Дуже багато людей з гордістю вивішують на своїх балконах, домівках, машинах свій прапор - червоне полотнище з білими півмісяцем і п'ятикутною зіркою на ньому (червоний колір - колір Османської імперії, півмісяць і зірка - символ ісламу).

   Турецькі жінки мають дивне на наш погляд життя. Але разом з тим саме це мене і привабило в них. Жінки закутуються як капустинки - аби не було видно тіла, бо ж вся її краса належить лише її чоловікові. Заміжні жінки обов'язково носять хустку, рідше шалик, і у спеку також. За хустиною видно і достаток сім'ї. Навіть купаються вони в таких собі спортивних костюмах, які закривають все тіло повністю і голову теж. Але так не всі. Сучасна рівність жінок та чоловіків дає можливість обійти історично складені закони та традиції.

   Дуже роботящі, максимально використовують природні ресурси, зважаючи на пересихаючі річки (для поливу там проведені зрошувальні системи) і переважно гірську місцевість. Вирощують все, що тільки можуть: багато теплиць з огірками-помідорами, банани, гранатові дерева, рис, пшениця, нут, кукурудза, мак, абрикоси, персики, апельсини, мандарини, сливи, шовковиця, оливкові дерева, лаврові - це те, що ми дорогою бачили.
(гранатові плантації)
 (бананові плантації в теплицях)
 (вулики з бджолами просто у горах)


   Чомусь там дуже-дуже багато тату-салонів.

    І мечетей багато. Але вони такі ... прості, без пафосу. Особливо це розумієш, коли порівнюєш з нашими церквами-соборами...




Хоч і зустріла Туреччина нас дощиком, та все ж погода була пречудова - не спекотно і водичка прогрівалась 23-24 градуси.




Мені дуже подобалось увечері йти до моря.


Далі буде :) я розповім вам про дві мандрівки :)

Немає коментарів:

Дописати коментар