Підсумки року 2017 і якісь плани на 2018

Вітаннячка!

Усі вже, певно, встигли написати свої підсумки ще під кінець року і навіть запланувати щось на 2018.
А я нарешті морально підготувалась для цього, чесно відповіла сама собі.

Вітаннячка у 2018!

Вітаннячка!
Хеппіньюєар! 
Ну і - Merry Chrystmas! - хто святкує.

Хочу побажати нових емоцій в Новому році, нових звершень, вищих планок.
Хай збувається все задумане, тільки докладайте для цього зусиль.
Подорожуйте, розширюйте свої горизонти!

А розкажіть, хто як Новий рік зустрів? ;)
Я - на Закарпатті, і трішки в Карпатах :) про це окремо розповім обов'язково.

Хто такий тренер?

Морозні вітаннячка!

Тут мав бути пост про день зі мною. І він ще буде. Потім.
Але життя все робить по-своєму...

Постало питання - хто такий тренер?

Якщо ти з дитинства ходиш в якусь секцію, то проводиш там певну частину свого життя.
Звикаєш до тренера чи вчителя. Певною мірою, ця людина стає близькою, наставником.
Тренер може бути строгим чи лагідним.
Можна ділитися з ним своїм особистим. Він може підказати, порадити.

Кожного дня тренер чекає вихованців на заняття.
Вкладає часточку душі в кожного з них.

Вчора Житомир втратив видатного Тренера з плавання.
Він жив своєю роботою, жив дітьми, їх досягненнями.
Ростив олімпійських чемпіонів.

Моя донька мала за честь тренуватися у нього.

І знаєте, коли плачуть дорослі чоловіки, коли плачуть підлітки, не ховаючись, це каже багато про людину.

Життя - воно таке......

Бокал сангрії за жовтень і за перший рік блогу

Вітаннячка!

Жовтень для мене є особливим місяцем.

В жовтні я вперше рівно-рівно 11 років тому стала мамою.
Це і через 4 роки після нього - два найкращі мої досягнення.

В жовтні рік тому я створила цей блог.
Він став моїм мікросвітом, чимось вже дуже особистим, тільки моєю територією.
З блогом я почала вивчати нове.
Круг моїх інтересів розширився.
А також круг знайомих хороших-хороших людей - теж розширився. І хоч я інтроверт, але люблю спілкуватися в інтернеті з хорошими людьми (а поганих життя саме підсилає).
Спробувала чимало нового в світлі початкового напрямку блогу: щось лишилось, щось відійшло, але про це пізніше, в підсумках року.
Прийшла криза перенасичення, прийшло усвідомлення споживання і раціональності.

Маю дуже особисте запитання: чи бажаєте бокал сангрії? Врешті, два Дня народження - це вже щось :)

(нахабно стягнула з мережі, бо мій бокал вже порожній :))

Логічна розв'язка. Скільки косметики у моєму житті?

Вітаннячка!

Останнім часом до мене підкралась криза жанру. Зовсім нема натхнення писати про косметику.
Як виявилось, це трішки більше, ніж просто криза жанру.

Я вважаю косметику своїм хобі.
Люблю догляд - приємне з корисним, рутина, звички.
Люблю макіяж - додати барв, приховати недоліки.
Власне, з цього хобі і з'явилась задумка блогу. А з появою цього самого блогу кількість косметики у мене і навколо мене почала збільшуватися. Чесно, особисто мене це дратує.

Коли змінюються пріоритети

Вітаннячка!

Як бачите, я трохи зникла з ефіру, рідко навідуюсь.
Чесно кажучи, після подорожей я змінилась.
Мені дуже цікаво було поділитися з вами фотографіями та враженнями. Сподіваюсь, вам було цікаво почитати і трішки побувати там зі мною.

Материнство і кому воно потрібне

Ну насправді воно потрібно усім пані.
Інакше після 40 цей інстинкт буде шукати вихід - і у пані з'явиться кіт... чи два... чи вісім... або й взагалі - пані стане вуличною кошатницею. Такий собі варіант, погодьтесь.

Але я хочу запитати: чи заважає материнство пані? Чи готова пані чимось у своєму житті жертвувати заради материнства?

Я одразу дам свої відповіді на ці питання: нічим жертвувати не потрібно; і ні, материнство не заважає нічому.

Мистецтво блогінга зі сторони любителя

Останнім часом я читала чимало постів на тему блогінга (є таке слово?), власного блогу, блогера.

Всі починають вести блог особисто для себе.

У кожного свої причини початку цього заняття.
Я - інтроверт, тому мені хочеться саме писати про все, що мене цікавить. І мені це подобається.

Мій блог - це мій мікросвіт. Власний простір. Віддушина. Звісно, хобі.

А навіть для хобі потрібно вчитися новому. Це як коли ти пройшов водійські курси і маєш права, але ж іще є курси екстремального водіння - і є куди рости.

Я любитель.

Мої фото далекі від професійних. Раніше я активно пручалася навчатися мистецтву фотографії. Проте для блогохобі це потрібно. Таким чином, я все ж прийшла до понять діафрагми-ісо-витримки-композиції, а також до відповідних програм для обробки.

Я інженер - тому і стиль написання у мене відповідний. Мій текст більш математичний: дано, знайти і розв'язання :) але я пишу свої власні думки - і вчусь їх переводити в літературну мову (хоча твори мої ще зі школи були сухими).

Дизайн також грає важливу роль. І я дуже вдячна, коли мені підказують, що потрібно змінити і як його покращити. Дизайнером я себе ніколи не бачила, проте основи вчити ніколи не пізно (як мінімум, html ще зі школи згадати).

Так от, шановні блогери, маю до вас питання: як же ви починали і як продовжуєте? Чи дав вам блог чарівного пєндаля поштовх до розвитку і вивчення нового-незвіданого?